Офіційний сайт Запорізької районноі державної адміністраціі

Розділи

Календар

« Березень 2024 »
Пн   4 11 18 25
Вт   5 12 19 26
Ср   6 13 20 27
Чт   7 14 21 28
Пт 1 8 15 22 29
Сб 2 9 16 23 30
Нд 3 10 17 24 31

Пошук

Новини

Минувшина хвилює й надихає 11 лютого 2019 року виповниться 80 років Запорізькому району

«Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього». Так свого часу сказав видатний український поет Максим Рильський.
«Вже вісімдесят»! – можна почути від наших земляків, які стояли у витоків району, тих, хто віддавав його розбудові свої сили, знання, досвід, талант, ціле життя, сповнене змістом високого сенсу творення.
Мій двір, моє село, мій район – як часто ми вживаємо ці слова, не вкладаючи у них великого змісту. Але бувають дати, коли все бачиться по іншому. Коли відзначаємо ювілей, хочеться зупинитися, оглянутися на пройдений шлях, підсумувати зроблене і подумати про плани на майбутнє. Хіба не так?
Нашому Запорізькому району 11 лютого наступного року виповниться 80 років. Сьогодні він має розвинену соціально-культурну інфраструктуру: працюють 25 шкіл (чотири з них із статусом гімназії), 12 дитячих садочків, 42 установи охорони здоров’я, 57 закладів культури, спорту. Район розвиває свій аграрний потенціал: діють півтори сотні сільськогогосподарських підприємств, які щороку вирощують понад 80 тисяч тонн зерна. Тут успішно працює біля тисячі різнопланових малих підприємств. (цифри буде уточнено)
Словом, це чудовий прогресивний край, славний родючими грунтами, золотими нивами, блакитними розливами Дніпра, багатий працьовитими і талановитими людьми.
Природно, виникає питання: якими ж тернистими шляхами пройдено?
Як свідчать різні джерела, історія наших населених пунктів сягає сивої давнини. Приміром, в межах сучасного Запорізького району є села, засновані на місці колишніх козацьких хуторів і зимівників. Оскільки в краї було багато вільних неосвоєних земель, царський уряд не перешкоджав самовільному заселенню місцевості вихідцями з центральних губерній України і Росії. Запрошення іноземців до Малоросії стало одним з напрямків державної політики імперії. Територія нинішнього нашого району активно заселялась вихідцями з Німеччини. Так, в кінці 18 ст. німці-колоністи заснували тут с. Долинське (Кронсталь), с. Миколай-Поле (Ніколайполь), с.Новоолександрівку (Александрталь), с.Широке (Нейендорф) й ін..
На початку ХХ століття в таких великих населених пунктах як Біленьке та Мар’ївка почали з’являтися промислові підприємства: механічні й вітряні млини, кузні, майстерні з ремонту й виготовлення сільгоспінвентарю. У 1923 році інженер, житель Верхньої Хортиці Леонардо Унгерн зробив перший вітчизняний трактор «Запорожець». Їх було випущено 200 штук. Один з них нині знаходиться в музеї Богуслаєва. Але основним видом господарської діяльності залишалося виробництво зерна.
Свої корективи в розвиток населених пунктів внесли Перша світова війна та Жовтнева соціалістична революція. По закінченню інтервенції і Громадянської війни в селах краю стали зароджуватись нові форми господарювання – колгоспи і радгоспи. Поступово відновлювався агропромисловий потенціал. Наприклад, до 1925 року в Мар’ївці вже діяли три млини, кузня й олійниця, а в Біленькому – 5 кузень, 6 млинів, 2 крупорушки і й бондарська майстерня.
Найінтенсивніше процес колективізації відбувався наприкінці 20-х – на початку 30-х років. В цей час з’являються такі сільськогосподарські товариства й артілі, як «Червоні борці» (с. Біленьке), «Українець» (с. Мар’ївка), «Хлібороб» (смт Балабине), «Шлях Леніна» (с. Григорівка), «Енергія» (с. Долинське), «Культурний садівник» (смт Кушугум), «Червоний прапор» (с. Наталівка), «Зірка нового життя» (с. Миколай-Поле), «Трудовик» (с. Широке) й ін.
Переможне для більшовиків завершення Громадянської війни поставило перед новою владою багато важливих завдань. Одним з них стало формування на території Радянської України нового адміністративно-територіального устрою, який би відповідав вимогам часу. Пошук найбільш ефективно діючої схеми тривав упродовж 20-40-х років ХХ століття. У результаті це призводило до постійних адміністративно-територіальних змін, в тому числі й на території Запорізького краю. Так, наприкінці 1921 року Запорізька губернія складалась з 6 повітів та 127 волостей. Однак, окрема Запорізька губернія проіснувала недовго. Вже з 1 грудня 1922 року її включили до складу Катеринославської губернії (Дніпропетровська область). Адміністративний поділ «центр-губернія-повіт-волость» змінили спочатку на «центр-губернія-округ-район», а з 1925 року – на «центр-округ-район». З 1 серпня 1925 року в Україні було ліквідовано губернії.
9 лютого 1932 року територія України була поділена на 5 областей. Всі райони Запорізького краю увійшли до складу Дніпропетроваської області і така ситуація залишалася незмінною до 1939 року.
На підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1939 р. була створена Запорізька область. А 11 лютого цього ж року - Запорізький сільський район (фотокопія див. на 1 стор.). Під час цієї реорганізації центральна влада знищувала залишки національно-територіальних утворень, в тому числі й німців-менонітів.
Як свідчить публікація районної газети «За більшовицькі колгоспи» (нині «Червоний промінь») від 7 листопада 1940 року №246 (368), у районі було 79 колгоспів, 6 радгоспів і 3 МТС; 79 молочнотоварних ферм, по стільки ж вівце-птахо та свиноферм, 9 конеферм, 9 племінних ферм ВРХ, 5 кролеферм та 50 пасік. Діяло 18 цегельних заводів, Верхньохортицька і Біленьківська лікарні, 18 ФАПів і 17 колгоспних родильних будинків. До речі, у 1933 році, через близькість до Дніпрогесу Біленьке було першим в державі повністю електрифіковане. Тут вже на той час мали 320 га поливних земель. Син біленьківського селянина Оверка Василенка академік Андрій Оверкович Василенко винайшов перший вітчизняний комбайн «Комунар», яких до початку війни було випущено 157 тисяч штук. Апробацію комбайн проходив на землях нашого району.
Мирне життя перервала Друга світова війна. На територію району ворог вступив 18 вересня 1941 року і 5 жовтня повністю окупував його. І тільки 29 грудня 1943 року район був повністю звільнений від фашистських загарбників. У жорстоких битвах війни, як свідчать дані Книги пам’яті України, загинули смертю хоробрих 2880 вихідців району, вигнано на примусові роботи до Німеччини 14441 особа.
Удосконалення адміністративно-територіального поділу нашої області визначало й подальшу долю району. Після війни був утворений Верхньохортицький район, до складу якого тоді територіально увійшов і наш, Запорізький сільський. В його складі було 11 колгоспів і один радгосп, загальна земельна площа складала 74,4 тис. га. Посівні площі зернових у 1945 році становили 27,1 тис. га, а вже у 1959 – 34,6. В т.ч. 17,4 тис. га озимої пшениці, 14,4 тис. га кукурудзи, 0,7 тис. га ярового ячменю, 4,1 тис. га соняшнику, 1,8 тис. га овочевих культур, 2 тис. га картоплі, 20,4 тис. га кормових. Утримувалося більше 30 тисяч голів великої рогатої худоби, 26 тис. голів свиней, 18,6 тис. овець і кіз, 3,2 тис. коней та ін.
Перебудова господарського механізму в країні на початку 60-х знову внесла зміни в територіальний устрій області – відбулося укрупнення районів. В області, 30 грудня 1962 року, з 28 їх було утворено 10. Верхньохортицький увійшов тоді до складу Червоноармійського з центром у м. Червоноармійське (нині Вільнянськ).
А вже з 1964 року розпочався зворотний процес – розукрупнення районів, в ході якого 14 січня 1965 року Запорізький район знову отримав свою історичну назву й статус, з яким живе й працює упродовж останніх 53-х років.

головний редактор ТОВ «Червоний Промінь» Ольга Якименко



Вівторок, 06 Листопада 2018 09:49 | Переглядів: 249

Карта району


Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International

закрыть

Шрифт: [большой] [маленький]

Контраст: [белый] [синий] [зеленый] [черный]

[Сбросить настройки]