Офіційний сайт Запорізької районноі державної адміністраціі

Розділи

Корисні посилання

Календар

« Серпень 2020 »
Пн   3 10 17 24 31
Вт   4 11 18 25  
Ср   5 12 19 26  
Чт   6 13 20 27  
Пт   7 14 21 28  
Сб 1 8 15 22 29  
Нд 2 9 16 23 30  

Пошук

Новоолександрівська сільська рада

Новоолександрівська сільська рада об'єднана територіальна громада

Орган місцевого самоврядування — Новоолександрівська сільська рада Запорізького району Запорізької області. Очолює її сільський голова – Корнієнко Олександр Юрійович. До складу сільської ради входить 3 населених пункти: с. Новоолександрівка, с. Юльївка, с. Новооленівка .
Село Новоолександрівка. Село засноване німцями-колоністами, які були лютеранами, в 1879 році (за іншими даними в 1869 році) як село Поди. У 1914 році перейменоване в село Олександрталь. У 1932 році село отримало теперішню назву Новоолександрівка.
На околицях села знаходяться декілька курганів, досліджено поселення епохи бронзи. У могильнику ранньослов'янської черняхівської культури виявлено 6 поховань. У 1921 році було організовано ТОЗ, а потім колгосп ім.К.Лібкнехта, який в історії розвитку й укріплення був перейменований на колгосп ім. Ворошилова, а згодом «Родина».
У 1935 році в колгоспі була створена партійна та комсомольські організації.
З 1960 року на території села знаходяться ІІ відділення НВО «Еліта», «Запоріжсільгоспспецремонт», ЗУЗС, РТП, середня школа, фельдшерсько-акушерський пункт, братська могила, в якій поховано бійців, що загинули за визволення м.Запоріжжя і села Новоолександрівка від німецько-фашистських загарбників, пам’ятний знак на місці загибелі Героя Радянського Союзу Полякова.
До 1952 року колгосп, до якого входили село Новоолександрівка та село Новооленівка, було переіменовано на честь К.Лібкнехта. Після об'єднання колгоспу ім. Ворошилова та колгоспу ім. К.Лібкнехта в 1952 році – названо на честь Ворошилова. У 1956 році до колгоспу ім. Ворошилова приєднався колгосп «Большевик» та перейменовано в «Родину», до складу якого входили село Новоолександрівка, село Новооленівка, село Шевченківське та село Юльївка, а сільська рада знаходилась в селі Новоолександрівка.
У 1960 році колгосп був переданий до Запорізької дослідної станції. На землях колишнього колгоспу було створено самостійні відділення: Новоолександрівка, Шевченківське, Новооленівка, Юльївка. Приблизно в 1964 році Юльївку було передано в колгосп «Комунар», а в 1970 році передано в Шевченківське.
Машинно-тракторна станція, створена в 30-х роках, знаходилась в селі Вільне ст. Кирпотино, у 1931 році була переведена в село Новоолександрівка й перейменована в Калінінську МТС, що існувала до 1955 року, потім стала РТС, комбайни і трактори викупили колгоспи, а майстерні стали називатись РТС (ремонтно-технічні станції).
Запорізьке управління зрошувальних систем було створено 23 січня 1967 року на основі Наказу Міністерства меліорації і водного господарства УССР від 26 грудня 1966 року № 718 і Наказу Запорізького обласного управління меліорації та водного господарства від 23 січня 1967 року № 4. Управління знаходиться в селі Новоолександрівка. На початку своєї діяльності управління обслуговувало 3 колгоспи: «Кушугумський» - 1193 га, Дослідна станція – 2091 га, Запорізька Січ – 1002 га. Джерелом Запорізького управління зрошувальних систем служить Каховське водосховище. У 1968-1969 роках наявність поливних площ збільшується. За рахунок колгоспів «Шлях Леніна» «Комунар», «Комінтерн» і «Запорізький» - Запорізького району, колгоспу «Калініна» і «Радянська Україна» Оріхівського району наявність площ збільшується за рахунок продовження будівництва Запорізької зрошувальної системи. В 1969 року зрошувалось 7832 га земель. Уже в червні 1976 року Запорізьке управління зрошувальних систем обслуговувало 10 господарств, загальною площею 10115,5 га, зрошував землі протяжністю 338,1 км.
У 1931 році на території села Новоолександрівка було організовано Калінінську машинно-тракторну станцію. У 1935 році колгоспи, які обслуговувалися Калінінським МТС, одержали рекордний урожай по всій Дніпропетровській області. Це було відмічено урядом. Всі населені пункти, що обслуговувались МТС, вирішено було електрифікувати в першу чергу.
У 1957 році МТС реорганізовані в РТС, а в 1955 році – Новоолександрівська сільсьгосптехніка. З 1978 року – Новоолександрівське ремонтне підприємство виробничого об'єднання «Запоріжспецсільгоспремонт», яке обслуговувало 12 областей України по ремонту двигунів «А-41», «А-01». На цій же території знаходиться автотранспортне підприємство, що входило до складу «Запоріжспецсільгоспремонт».
16 серпня 1946 року почала працювати Новоолександрівська початкова школа в селі Новооленівка, так як в селі Новоолександрівка приміщення було зруйноване. До школи ходили діти із села Новоолександрівка, їх було 75 %. Тому батьки відремонтували приміщення, яке було побудоване в 1887 році під церкву і школа (1-4 класи) перейшла в с. Новоолександрівка. Учні старших класів ходили до Григорівської семирічної школи. 15 серпня 1951 року Новоолександрівську початкову школу реорганізували в семирічну. З ініціативи та клопотання Генерального директора базового підприємства НАО «Еліта» Коваленка О.Л. почалась будуватися школа, яка і була відкрита для учнів з 1 вересня 1988 року.
На території села Новоолександрівка з 1945 року був колгосп Карла Лібкнехта, що з 1952 року став носити ім'я К.Е. Ворошилова. В 1958 році в колгосп увійшли села Шевченківське, Юльївка і господарство почало називатись «Родина».
З 1960 року колгосп влився в Запорізьку сільськогосподарську дослідну станцію. У 1987 році станція стала входити до складу науково-виробничого об'єднання «Еліта»
Село Юльївка. На території села знаходяться 3 кургани епохи бронзи, котра сягає 4 тисяч років до н.е. Перший курган знаходиться за 2,5 км на північному заході від села, висота насипу 2,1 м., діаметр - 26 м. Другий знаходиться за 0,5 км на північному заході від села. Земляний насип 4,5 м., діаметр - 64 м. Третій знаходиться на західному краю села. Земляний насип 4 м., діаметр -50 м.
У селі протікає річка Конка, Кінські води чи по татарські Ельки – Су (в перекладі «Солодка вода») бере початок у колишньому Олександрійському повіті Катеринославської губернії у десяти верстах від села Кінські Роздори. Річка протікає протягом 180 верст.
Поселення майбутньої Юльївки з'явилися на лівому березі річки Конки нижче села Веселянка близько 1700 року. У народі образно говорили - на Кучугурах. Після страшенної епідемії чуми у 50-і роки ХVII сторіччя село спустошилося: майже всі хати були спалені, а ті декілька дворів, які вціліли, пан переселив на правий берег річки за три - чотири кілометри від проклятого місця. Люди селились на кручах. Перші з наступних поселенців були вихідці з Черкаської та Київської губерній, котрих подарували панові. Старші люди ще пам’ятали, як їхніх дідів було проміняно на собак в економію пана Мазараки, що мешкав в Покровському повіті Катеринославської губернії. Тому й місце на кручах, де селились перші поселенці, називалось «Собаче».
Є дані, що з 1780 року володаркою цих земель з закріпаченими вільними козаками була Катерина Василівна Скавронська. Землі їй подарував її дядько Григорій Олександрович Тавричеський - Потьомкін. Подаровані слободи перейменували на Кінську чи Консьководівку в Григорівку чи Григорівську, Кушугумівку - у Велику Катеринівку, Краснокутовку в Малу Катеринівку - усі назви були дані на честь перших володарів: Царицин Кут, Воскресенка…
Пізніше з’являються поселення Літровка і Юліївка. Тепер стає зрозумілим походження назви села Юльївка (на честь Юлія Помпєєвича Літта). (Але слід зазначити, що версія назви села Юльївка раніше була іншою). У 1840 році Юлія Павлівна була вислана до Італії, свої південні землі продала Єгору Францевичу Канкрину.
Хати ставили без фундаменту, земляні чи глиняні, без причілків. Укривали очеретом чи рогозою, яку добували на березі Конки. Займались садівництвом, землеробством і скотарством. На панів робили два дні в тиждень і платили подушне. У кожного був наділ землі. Та найбільш поширеним було рибальство.
У 1775 році Запорізька Січ була зруйнована, а Запорізьке військо оголошено ліквідованим. Після цього село почало зростати. На кінець XIX століття в селі вже було дві вулиці, одна з них понад берегом річки. Наприкінці 1800 року, коли земля вже перейшла в общинне користування із села Кінської (тепер Григорівка), прибула сім'я поляків, які служили у пана Сокола. Вони купили небагато землі і почали господарювати. Це сім'я Йосипа Маєвського. Будівлі у Маєвських були дуже гарні, добротні; зводили їх в одному дворі, навіть стайня була загальною. Господарство вели планове, культурно. Діти вчились у вищих навчальних закладах і приїздили влітку.
Зараз будівля нової школи знаходиться у центрі села, а тоді це були стайні Маєвських. Цю будівлю віддано під школу й капітально перебудовано було у 1981 році. До того перша 4-класна школа в 1934 році також з'явилася в будівлях, збудованих на подвір'ї Маєвських, а потім розрослася до 8-річки, що займала 3 будинки маєтку. У 1929 році, восени, почали організувати колгосп. Селяни об'єднувались неохоче: боялись невідомого. Та все ж 40 бідняцьких господарств вступили в СОЗ і весною 1930 року розкуркулили Маєвських. Їх будинки, підвали, стайні стали належати СОЗові.
На початку жовтня 1941 року село вже було окуповане ворогом. Важкі то були часи, але люди вистояли, перенесли голод, холод, страх за рідних та близьких.
До 20-ти річчя Перемоги у 1965 році відбирались у військкоматі похоронки тих, хто похований у нашому селі. Під час боїв ховали вбитих в садах, лісосмугах, палісадниках, і лише у 1957 році було прийнято рішення звести останки всіх у братську могилу.
З 1969 по 1995 роки був створений радгосп-відгодівельник «Запорізький», який у 1995 році у зв'язку зі зміною форми власності був перейменований на КСП «Юльївка». У 2000 році за Указом Президента про реформування від 03.12.1999 КСП «Юльївка» було реформовано в СПК «Юльївка». З 2002 року господарство СПК «Юльївка» було закрито.
Зараз село Юльївка відноситься до Новоолександрівської сільської ради. У селі функціонує школа - Юліївський НВК - 80 учнів і 20 дошкільнят. Пошта, фельдшерсько-акушерський пункт, дві крамниці, підстанція «Юльївка», заклади культури - клуб, бібліотека.
18 жовтня 2016 року відбувся урочистий мітинг, присвячений відкриттю відреставрованої братської могили, де поховані 215 воїнів, які ціною власного життя 73 роки тому звільнили село від фашистів у роки Другої світової війни.

 

Карта району


Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International

закрыть

Шрифт: [большой] [маленький]

Контраст: [белый] [синий] [зеленый] [черный]

[Сбросить настройки]