Запорізька районна державна адміністрація
Запорізької області

Дев’яносто п’ята весна Юхима Поімського

Духмяним цвітінням дерев і квітів постукала дев’яносто п’ята весна у оселю ветерана Другої світової війни, ветерана праці, шанованої у Біленькому людини -Юхима Антоновича Поімського. Завітали привітати ветерана з 95-річним ювілеєм від Дня народження й голова райдержадміністрації А.Г. Васюк, голова районної ради А.М.Шевчишин, голова районної ветеранської організації В.М.Скловський, заступники Біленьківського сільського голови А.М.Кришталь і М.В.Нотанова, рідні, близькі та ще багато земляків. На адресу ювіляра було сказано чимало гарних слів, вручено грамоти, квіти, подарунки, заспівано гарних пісень.
Поважають Юхима Антоновича на селі за мудрість, людяність, активну життєву позицію, йдуть до нього за порадою. 29 років поспіль він був членом ради ветеранів с.Біленьке, у 2002-2006 і 2006-2010 роках його обирали депутатом Біленьківської сільської ради.
Незважаючи на поважний вік, ветеран життєрадісний та енергійний. Самостійно веде домашнє господарство, доїть козу, порається біля кролів, курей, водить автомобіль. Завжди привітний та комунікабельний. На святий для нього день – 9 Травня – традиційно бере участь у заходах до Дня Перемоги, виступає на мітингу, розповідає про свій ратний та трудовий шлях на зустрічах із школярами. Незвичайна у нього біографія…
Народився 22 травня 1922 року в Румунії. Нащадки Ю.А.Поімського ведуть своє коріння із Запорізької Січі. За бунтарство були вислані Катериною ІІ з України. У 1944 році після визволення Румунії від фашистських загарбників кулеметник Юхим Поімський за власним бажанням був направлений на Другий Український фронт.
При визволенні м.Брно (Чехословакія) отримав поранення. Після лікування повернувся до своєї частини. За форсування річки Грон був нагороджений медаллю «За відвагу». Після капітуляції Німеччини Ю.А.Поімського відправили на Забайкальський фронт, до Китаю. За мужність і героїзм фронтовик нагороджений орденами Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня, «За мужність», медалями «За відвагу» «За перемогу над Німеччиною» та багатьма іншими.
Після демобілізації в 1946 році поїхав до Полтавської області, а у 1961 році разом з родиною переїхав до Біленького. Трудився механізатором, комбайнером у колгоспі ім. Ілліча.