Запорізька районна державна адміністрація
Запорізької області

П А М 'Я Т К А!!! Що потрібно знати про холеру.

Холера відноситься до групи особливо-небезпечних інфекцій і по частоті захворюваності, в силу свого конфліктного характеру поширення в останні роки вийшла на перше місце.
Холера відноситься до групи кишкових інфекційних хвороб. Умовно холеру можна назвати «хворобою брудних рук», тому що збудник проникає в організм людини тільки одним шляхом – через рот.
Збудник холери - холерний вібріон, має жгутик і надзвичайно рухливий.
Не витримує кип'ятіння (1 хв), також швидко гине при висиханні й під впливом сонячних променів. Розчини соляної, сірчаної, лимонної кислот, у великих розведеннях убивають мікроби протягом декількох секунд. Кислотне середовище несприятливе для життя вібріона, у лужній - вібріон здатний розмножуватися. В період імовірного зараження рекомендується вживати підкислені рідини, які є згубними для холерних вібріонів. Дезрозчини у звичайній концентрації дуже швидко вбивають їх.
У воді вібріон виживає до 20-30 днів, приблизно такий же час зберігається в харчових продуктах. У випорожненнях хворих, вигрібних ямах залишається живим десятки днів. Холерний вібріон Ель-тор більш життєздатний, ніж класичний. У природніх умовах холерою хворіють тільки люди. Вони же є джерелом інфекції. Розповсюджувачем, як правило, може бути безсимптомний носій холерних вібріонів. Носійство звичайно триває не більше 2 тижнів, у рідких випадках місяці й роки. Вібріони у носіїв розмножуються в жовчному міхурі.
Розрізняють водний, харчовий і контактний шлях передачі інфекції від хворого або носія до здорової людині.
Поширюють холеру й мухи.
Холерний вібріон попадає в організм людини тільки з водою і їжею. У шлунку втримується соляна кислота, яка згубна для вібріонів. Якщо кислотність знижена, холерний вібріон легше мине цей захисний бар'єр людини.
Втрата великої кількості води, солей, мікроелементів призводить до зневоднення організму. Виникають циркуляторні розлади, порушується трофіка органів, порушується обмін речовин, погано виводяться шлаки. Відбувається отруєння організму, загибель кліток внутрішніх органів. Припиняється сечовиділення, важко страждають нирки.
При подальшому прогресуванні явищ хвороби, що наростають: інтоксикація організму, втрати рідини й солей наступає смерть від серцево-судинної недостатності.
Людина може занедужати холерою в будь-якому віці й у будь-який час року. Більш піддані захворюванню особи ослаблені, що часто й довгостроково хворіють, страждають алкоголізмом. Особливо висока захворюваність влітку й на початку осені.
Симптоми хвороби.
Інкубаційний період: від декількох годин до 6 діб (рідше 9 діб), частіше 2-3 дня.
Початок хвороби частіше гострий, цей період триває від декількох годин до 15 діб. Більшість відзначають головний біль, слабкість, запаморочення, м'язові болі, серцебиття, остуду.
Специфічними симптомами в цей період є похолодіння кінцівок, болючі відчуття в області жувальних м'язів, почуття ваги в епігастральній області, характерним є пронос, нерідко вперше позиви виникають уночі. Вони раптові й нестримні.
Інша ознака холери – блювота. Звичайно виникає після проносу, може початися одночасно з ним. Блювота раптова, часто без нудоти.
У хворих низька температура тіла до 35оС і нижче, при більш легкому плині можливе підвищення до 37-38о С.
Шкіра здобуває синюшний відтінок, на дотик суха, рідше волога, покрита холодним липким потом. Відзначається сухість слизових оболонок.
Якщо хворому не надати допомогу, він умирає.
Лікування хворих холерою прирівнюється до реанімаційних екстрених заходів. Чим швидше звернеться хворий за мед. допомогою й чим скоріше він буде доставлений у ЛПЗ, тим успішніше й ефективніше виявиться проведене лікування.
Основні профілактичні заходи при погрозі поширення холери включають:
1. Активне виявлення хворих на кишкові інфекції. Усіх хворих госпіталізують в провізорні відділення й обстежують на холеру. Виявлених хворих, підозрюваних на холеру вібріононосіїв госпіталізують у холерний стаціонар, де обстежують і лікують. При кожному виявленому випадку хворих або вібріононосіїв проводиться заключна дезінфекція житла.
2. Воду відкритих водойм, джерел централізованого водокопостачання, а також господарчо-побутові стічні води піддають дослідженню на наявність холерних вібріонів. Підсилюють контроль за санітарною охороною вододжерел, території, режимом дезінфекції води. Організують доставку доброякісної питної води.
3. Підсилюють контроль за санітарним станом підприємств громадського харчування, харчової промисловості, населених пунктів у цілому, особливо місць масового скупчення людей.
4. Особливу увагу необхідно приділити постійному вихованню гігієнічних навичок населення.